V for vendetta | В означає вендетта (2005)

Ще коли йшла лише реклама і герой позиціонувався як “борець із тоталітаризмом” виникали сумніви, що фільм насправді про це… Так і вийшло.

Сходив у кіно і тепер хочу для порівняння подивитися вдома.

Фільм дуже сподобався. Така красива казочка, така дуже голлівудська, де всі лиходії – однозначно погані, а всі хороші ну такі вже хороші, що просто сил нема… І все закінчується як у кіно 🙂

А якщо серйозно, то я би дуже не радив хоч на мить припускати, що це фільм-посібник, або фільм-застереженя, або ще будь-який із десятків серйозних жанрів. Це просто фільм, не менше, але й не більше. І головне тут (як на мене) зовсім не боротьба з “тоталітаризмом”.

До речі про сам термін – він або невдало використаний у рекламі, або західне суспільство його не дуже собі уявляє, принаймні те, що показують у фільмі схоже, але не є “тоталітаризмом”. Купа нюансів, сюжетних моментів, яких просто не могло бути навіть у Радянському Союзі у 80-х, не кажучи вже про більш авторитарне утворення типу Німеччини за часів Гітлера чи той же СРСР часів Сталіна.

Хоча, можливо, якби все відбувалося насправді в Європі б виникла саме така модель, але це дуже малоймовірно, суспільство не може бути “трохи тоталітарним”, як і жінка “трохи вагітною”.

Сам сюжет також викликає багато нерозуміння і відчуття надуманості, але я думаю режисери тим переймалися найменше, бо насправді це не історія революції (хоч перший шар саме такий). Це скоріше намаганя дослідити як людина може

1) бути не такою як інші

2) не боятися покарання за це

із акцентом на друге питання, бо одинакових людей немає, але страх робить нас схожими.

Відповідно і актори грають. Чи то мені так здалося? Найголовніший бунтівник – просто символ і недарма він у масці, адже геть неважливо хто він такий насправді. Є трохи про те, як він став тим ким став та чому робить те, що робить і все.

Героїня (куди голлівудський фільм без красивої дівчини, любові та іншого?) – значно яскравіший образ і теж думаю свідомо: саме вона повинна перебороти свій страх. Навіть ті почуття, що виникають по ходу не настільки важливі.

Але найбільше мені імпонує образ слідчого інспектора. От кому доводиться найважче! Ну і дивно просто, що він залишився живим (не буду розкривати всі перипетії, але померти мав обов’язково). Його головна дилемма – це те, що ми в нашій чудовій Україні маємо запитувати себе мало не щохвилини. І в фільмі він діє, майже як щирий українець – у найвідповідальніший момент просто нічого не робить (хоч на це також треба було зважитися). Загалом він викликав найбільше співчуття.

О в фільмі ще є грандіозний фінал, як на мене геть зайвий, але це данина видовищності і ефектним “heppy end”-ам. Власне я думаю, що найважче – це зробити продовження до цього фільму. наприклад взявши за основу сценарію, те, що тепер діється в Україні.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *