Бойовий гіпноз проти кіз: люби, а не воюй

Учора в прокат на теренах України вийшов фільм про незвичайний підрозділ армії – солдати із надможливостями, що мали змінити саме поняття “війна”. І хоч позиціонується ця стрічка як комедія, насправді, попри купу справді смішних моментів, кіно досить серйозне і глибоке.
Почати з того, що в основу сюжету закладено зовсім не фантастику, як може подумати більшість. В самому початку з’являється напис “у фільмі більше правди, ніж ви можете собі уявити”. Цілком випадково про потуги американської армії в галузі надможливостей я буквально кілька днів тому дізнався із книги відомого американського фізика японського походження Мічіо Каку. Виявляється, що у Сполучених Штатах цілком серйозно розглядали питання про бойові застосування для телепатії, телекінезу та інших подібних явищ. Втім у фільмі пішли ще далі – солдат, якого прекрасно зіграв Джеф Бріджес зацікавився оккультними науками і переконав командування створити підрозділ який би перемагав силою любові. Квіточки, довге волосся, наркотики і рок-н-ролл безпомилково вказують на потужний рух хіппі, що серед іншого був замішаний на езотеричних та східних вченнях, які ніби-то дають надможливості. І таки знайшовся один юнак, що мав екстрасенсорні здібності. Цього грає, теж пречудово, Джордж Клуні.
Вся ця історія – зародження, розвитку і занепаду незвичайного підрозділу подається в ретроспективі. Постарілий уже герой Джорджа Клуні розповідає молодому журналісту (Еван Макгрегор) усі перипетії. І більшою частиною через різноманітні кумедні і не дуже ситуації, здається, що старий солдат просто морочить голову молодику, намагаючись справити враження. Але врешті решт герої потрапляють до секретного військового табору, де зустрічають колишнього командира і переконуються, що ідеї які колись розроблялися для війни любов’ю спотворили і тепер застосовують так би мовити “темним боком”. Це якщо коротко про сюжет.
Комедійного у цьому фільмі не просто багато.
Постійні аллюзії на найпоширеніші і найнаївніші вірування у хороше спочатку змушують сміятися. Наприклад, солдати таємного підрозділу називають себе “джедаями”, замість вправ зі зброєю вони танцюють, а також позбавляються від дитячих комплексів. Для них армія – найкраще місце на Землі.
Сама ситуація настільки абсурдна, але так правдоподібно розіграна, що мимоволі закрадається сумнів у власному здоровому глузді. Найрізноманітніші кульбіти і пригоди героїв смішні через їхню віру у власні надприродні можливості, але сюжет розгортається таким чином, що теж виникає двояке відчуття втраченої реальності. Дуже тонку межу між твердим фізичним світом і хистким уявним тут перейдено багато разів у різні боки, під кінець фільму вже просто отримуєш насолоду не намагаючись здогадатися, як треба ставитися до того, що відбувається на екрані. Автори зробили безпрограшний хід і при власній іронічності показали історію, яка могла би бути. А от як усе пояснити – справа ваша.
Тому комедійний шар лише прикриває значно серйозніші проблеми – війна, убивства, жорстокість системи, а також лоюдина, її місце і її можливості в цьому непростому світі. Біблейська філософія “не убий” трансформована в хіпарське “люби, а не воюй”, і попри весь антураж стрічки проступає одна думка – людина перестає бути людиною, коли починає вбивати. Втрачає шлях до хорошого. Але завжди є можливість повернути справи на краще. Головне – в таку можливість вірити.
І не важливо, що при цьому використовуються екзотичні пояснення і терміни. “Це лише інша назва реальності” – говорить головний герой і ця банальна істина актуальна як ніколи – суть одна, як би її не називали.
Загалом фільм дуже раджу для перегляду. Чудова гра акторів (хоч і не дуже хороший український переклад), цікаві ідеї, а головне – позитивний “меседж” – ось складові, що навіть якщо зроблять кіно не блокбастером – то принаймні гідним почесного місця у бідь-якій кінотеці.
І ще. Здається Голлівуду дуже сподобалося гратися із омолодженням акторів. Брюса Вілліса омолодили в “Сурогатах”, Бреда Піта в “Загадковій історії Бенжаміна Баттона”. Ну а тут “помолодшали” “Джеф Бріджес, Кевін Спейсі та Джордж Клуні. Ну Клуні взагалі виглядав як пацан. Це було смішно))

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *