Комедійне шпигунське кіно завжди було популярним, згадати хоча б Джеймса Бонда, яким він був до “Казино Рояль”. А останнім часом з’явилася нова тенденція – доплітати мелодраму. Пояснення (ІМХО) просте – раніше герой був такий мачо, що жінки варті лише одного погляду, ну в дуже особливих випадках одної ночі. Зараз чи то через феміністичні тенденції, чи через збільшення саме жіночої аудиторії ситуація змінилася і жінка виходить на перший план, стає поряд з героєм. Але оскільки суперагент це образ досить специфічний, то в Голівуді вирішили, що жінки будуть скоріше для любовної лінії. Яскравим прикладом став фільм “Лицар дня” з Крузом та Діаз, ну а остання на даний момент стрічка про це – “Значить, війна”.
За сюжетом двоє друзів, таких, що водою не розіллєш, закохуються в одну й ту ж дівчину – один познайомився через сайт, а інший випадково – у магазині з фільмами. Про те, що обоє хотять зустрічатися з однією дівчиною вони дізнаються майже одразу. І тут починається якесь хлоп’яче змагання на тему “хай сама обере хто кращий”. Тобто всіма правдами і неправдами вони намагаються показати себе якнайкраще, ну і по можливості зашкодити супротивнику. Місцями це звичайно смішно (хоч сумніваюся, що в реальному житті хтось би сміявся), а місцями ну дуже вже притягнуто за вуха.
А, мало не забув, там ще є й шпигунська складова, але вона така епізодична і непереконлива, що майже до кінця фільму про неї не згадуєш. От остання погоня – це правильно, за всіма канонами зроблений екшн, але до того герої швидше нагадують працівників української державної установи – на роботі займаються казна-чим і використовують службове становище у власних інтересах.
Актори майже всі на своєму місці, тобто не виникає відторгнення, але чомусь найбільш природнім все одно видався Тіль Швайгер у якого дуже епізодичний образ. Різ Уізерспун у традиційній для себе ролі розумної блондинки, молоді люди – і Том Харді, і Кріс Пайн вже світилися у екшн фільмах, тож особливих нарікань немає. От лише образ героїні придумано дуже вже дивний. Ну тобто мабуть є купа дівчат, що одночасно крутять із двома чоловіками, але це аж ніяк не приклад для наслідування, а тут у фільмі це подається не просто побажливо, а мало не рекомендацією. Майже до кінця таке враження, що зараз у ліжку опиняться усі троє. Втім традиційні цінності все ж перемагають – вона обирає одного.
Досить прикольно було дивитися український дубляж, бо одного з хлопців звати Так (Tuck) і часом речення були незрозуміло-смішними через це.
А загалом для одноразового перегляду цілком підходяща стрічка. Легка, весела, в міру екшн, в міру зациклена на стосунках (хоча все ж із малими дітьми мабуть не варто дивитися). Шість із десяти, одним словом.
Відгук про кіно / серіал
