Ще два роки тому фільм про клонів міг би бути оцінений значно вище, але цьогоріч йому доводиться конкурувати із такими відкриттями сезону як “Район № 9” та “Місяць 2112” і порівняння йде не на користь “Сурогатам”. Хоча, здавалось би, все в наявності: який-не-який детективний сюжетик, хороша робота зі спецефектами, цікава ідея, добре зображений світ недалекого майбутнього… Але навіть Брюс Вілліс не допоміг – кіно вийшло не дуже хороше.
Отже по черзі. Світ, який ми бачимо, населений не лише людьми, а й механічними оболонками. Керують цими “клонами” справжні люди. Погодьтеся, має бути зручно сидіти вдома і керувати на відстані роботом, що замість вас робить вашу роботу. Це просто і приємно, а крім того безпечно – з механічною лялькою може статися будь що, а людина при цьому вдома у затишному кріслі. Сюжет розгортається навколо розслідування дивного вбивства – знищено двох сурогатів, але потім виявляється, що їх оператори також померли в цей самий момент. Поліція шукає злочинця з особливим старанням, адже якщо стане відомо, що, навіть використовуючи сурогатів, не можна лишатися в безпеці – підніметься паніка. По світу і так є чимало людей, що вважають використання сурогатів гріхом, і навіть є “безсурогатні” зони – “тільки для живих”. Через кількадесят хвилин і стільки ж видовищних сцен із стріляниною, погонями і вандалізмом герой Брюса Вілліса виходить на людей, через яких вся каша заварилася. А вони в свою чергу планують глобальну катастрофу, і що лишається підстаркуватому, але все ще “твердому горішку”, як не рятувати усіх?
Треба сказати, що, попри задум, режисеру не вдалося зробити чітке розмежування на сурогатів та живих. Головні герої навіть у образі ляльок виглядають непогано, а от інші таки як дерев’яні буратіни, причому цілком живим і чітким був лише один образ – штатного комп’ютерного спеціаліста в поліційному відділку. Також не дуже виразні і зрозумілі мотиви у чоловіка, що став причиною всіх лих. Ті пояснення, що звучали в діалогах, по ходу фільму виглядають дуже вже притягнутими за вуха. Та й взагалі вся історія вийшла надто примітивною, таке враження, що була класна ідея з великим потенціалом (а потенціал таки був чудовий, навіть трейлери виглядали значно краще за сам фільм), але той потенціал не вдалося реалізувати в сценарії. Лишилися спецефекти, кілька хороших образів і трейлер. Дуже шкода.
До речі, проблема, яку піднімають у фільмі, навряд чи насправді стане актуальною – зробити механічного клона ЗНАЧНО важче, аніж натурального, тому навіть у плані фантастики як такої (тобто способу уявити собі майбутнє) стрічка вийшла не дуже вдалою. Той же “Місяць 2112” тему клонів розгорнув на геть іншому, недосяжному для “Сурогатів” рівні, а спосіб керування клонами краще використали в “Геймері”, тільки там керували справжніми людьми, що знову ж таки виглядало ефектніше. Єдине, що зачепило за живе – питання про популярність такого виду “життя”. Отут справді є над чим замислитися. Бо якби світ прийшов до ситуації, яка склалася в “Сурогатах”, може й справді не було б іншого виходу, аніж знищення всіх ляльок. Люди йдуть шляхом найменшого спротиву і можливість ганяти замість себе когось іншого, можливість ризикувати нічим не ризикуючи – все це справді дуже заманливо. І якщо вже цілком серйозно брати цю проблему – то подібні речі вже робляться. Лише у віртуальності. Інтернет скоро стане тривимірним, графіка буде такої якості, що її не можна буде відрізнити від реальних зображень, роботу і сьогодні вже цілком можна виконувати вдома, не з’являючись у офісі – загалом тенденції є, просто у фільмі не на те зробили акцент, можливо просто заради видовища, а можливо не бажаючи виходити за межі коміксу по якому зроблено стрічку.
Тож тверді шість балів із десяти. Подивитися варто, але особливого чогось очікувати – ні.
Відгук про кіно / серіал
